Що подивитись: опис і цікаві факти

Зміст

1. Опис
2. Що подивитись?
   • Серце каньйону
   • Водоспад Вир і водяний млин
   • Гідротехнічні споруди ГЕС
3. Цікаві факти
   • Геологія
   • Сила Коріоліса
   • Тікич – річка-шпигун
   • Калькованість
   • Кінематографічність
   • Сплав
   • Скелелазіння
   • Роуп-джампінг
   • Графиня Потоцька Софія Станіславівна 
   • Брили з каньйону в “Софіївці”
   • Найбезглуздіше порівняння України
   • Буки́ – найбільше єврейське містечко округи

Вступ

Корисно знати цікаві факти, щоб після приїзду до Буцького каньйону вам було на що подивитись. Навіть за пару годин запланованих дій ви зможете переглянути найкрасивіші локації та сформувати власний опис цієї пам’ятки природи. Саме для цього і був створений цей матеріал – спростити життя всім, хто хоче відвідати найкращий каньйон на Черкащині.

Опис

Огляд Буцько́го каньйону краще почати не з того, що на поверхні, а з того, що знаходиться у товщі землі. Саме там залягає виступ Східноєвропейської платформи – Український кристалічний щит. Ці структури дуже стабільні та старі – вони застали часи, коли на планеті зароджувалося життя. Платформа, як вафлі в глазурі, а щит, як підвищення на вафлі з дуже тонкою глазур’ю. Цією глазур’ю є осадові породи, які на порядок молодші за платформу (вафлі). 

Буцьки́й каньйон – це місце, де річка Гірський Тікич розмила цю тонку глазур. Завдяки цьому оголилися скельні береги, вік яких становить близько 2 мільярдів років. Каньйон довжиною до 2.5 кілометрів, глибиною до 30 метрів і шириною від 20 до 80 метрів є частиною річкової долини, ширина якої у Бука́х складає близько 1.5 кілометрів, а глибина – до 70 метрів.

Розширимо визначення Буцько́го каньйону. Це ділянка долини річки Гірський Тікич у селищі Буки́, де вода та інші види ерозії оголили палеопротерозойські структури Українського кристалічного щита. Формування порід тут почалося 3,3 мільярда років і завершилося 2 мільярдів років тому. Після цього вони переважно перебували на значних глибинах, а сонячне проміння побачили зовсім недавно – в період антропогену. На місцевості цей атлас геологічної хроніки проявляється як відрізок скелястих і крутих берегів Гірського Тікича. До нього з однієї сторони примикають сільські вулиці (тому не проблема винайняти житло), а з іншої – широколистяний ліс, чагарники та трав’яні угруповання. 

Крім естетичної оригінальності та унікального пейзажу ця локація найбільш цінна геологією. Ще не були сформовані пласти кам’яного вугілля на глибинах до 1 кілометру на Донбасі та порожнини з природним газом на глибинах до 7 кілометрів на Полтавщині, а каміння, яке ви побачите на каньйоні, вже існувало не одну сотню мільйонів років. 

Що подивитись?

Зупинимось на найбільш визначних локаціях. 

Серце каньйону 

Це найбільш мальовнича ділянка річки у Бука́х. Саме тут скельні береги найвищі та найстрімкіші. Великою перевагою є те, що місце у низині, а отже тінь дерев і близькість води створюють влітку освіжаючий мікроклімат. На іншому березі – покинута головна споруда Буцько́ї ГЕС, поруч – оренда човнів і сапів, з яких можна побачити найгарніші скелі в найкращому ракурсі. У теплу пору варто спостерігати за скелелазами – саме тут знаходяться найскладніші траси каньйону. 

Як дістатися? 

Найпростіше під’їхати чи підійти по Туристичній вулиці до зручної точки, а звідти по стежці спуститися донизу. Автомобілем до самого Серця каньйону ви не доберетесь.

Водоспад “Вир” і водяний млин 

Водоспад є пам’яткою природи місцевого значення і виглядає як дуже вузька ділянка скельного дна річки, яке різко йде донизу. Коли влітку у річці мало води, то на “Виру” у вас буде найкраща точка для гідромасажу, а сам водоспад можна перестрибнути. Інша справа, коли води багато. 

Трохи нижче водоспаду – колишній водяний млин, який збудували в 19 столітті. Ви можете дослідити його повністю з усіх сторін, щоб оцінити, на якому рівні колись була вода. Ще нижче за ці локації знаходиться місце, яке серед місцевих називається просто “Вир” – його часто помилково вважають водоспадом “Вир”. На Гугл Картах і на туристичних вказівниках в самому каньйоні це місце також неправильно позначене як “Водоспад Вир”. Водоспадом є саме бурхливий потік води у вузькому дні за 100 метрів вище по течії. 

Як дістатися? 

Компактна локація на самому початку каньйону відразу після мосту біля греблі. Млин легко помітити на лівому березі – це стара будівля з червоним сучасним дахом. До водоспаду “Вир” можна легко дістатися з кожного берега, хоча зручніше робити це з лівого. 

Гідротехнічні споруди ГЕС 

Це інженерно складна конструкція, основні елементи якої збереглися з початку будівництва в 1927 році. Отож до вашої уваги пропонується: гребля довжиною 91 метрів, водовідстійник довжиною 160 метрів, дериваційний канал довжиною 447 метрів, залишки опор напірного трубопроводу і головної споруди станції.

Як дістатися?

Найкраще орієнтуватися на міст біля греблі. До самої греблі можна спуститися, щоби зблизька оцінити масштаби. Також влітку тут завжди прохолода завдяки великим вербам. На лівому березі буде відстійник, який виглядає як ставок. По його напірній стіні можна пройти й потрапити на залишки дериваційного каналу, який знаходиться в лісі. По одній зі стін цього каналу можна йти, але акуратно. В деяких місцях він зруйнувався, але ніхто тверезий ще з нього не падав останніми десятиліттями.

Завдяки такій прогулянці ви побачите каньйон з лівого берега. Більшість туристів бачать каньйон з протилежного берегу та альтернативний погляд на каньйон вражає, особливо якщо не поспішати. Закінчується канал будівлею, де регулювали спуск води і вона фільтрувалася від великого сміття. Зовсім поруч внизу буде і головна споруда. 

Переважна більшість туристів приїжджає на каньйон на пару годин. Цього часу якраз достатньо для огляду вищеперелічених місць. Якщо ви хочете максимально ефективно провести час, то найкращий спосіб – це замовлення екскурсії каньйоном.

Цікаві факти

Варто виділити такі цікавинки.

Геологічна унікальність 

Ви не знайдете на Черкащині локації з такою ж кількістю об’єктів, які демонструють метаморфізм (перетворення) магматичних порід. Все каміння каньйону колись було вулканічною лавою, яка з часом під впливом температури і тиску перетворювалося на інші породи. Ось вам скельний берег, формування якого закінчилося 2 мільярди років тому, а за лічені сотні метрів від нього ви натрапите на виходи глини і піску, формування яких завершилося близько 40 мільйонів років тому. Ймовірніше всього, що каньйон “вийшов” на поверхню близько 100 тисяч років тому – саме в цей час виникла річка Гірський Тікич, яка вимила осадові породи. 

Не є правильною теза, що каміння в Буцько́му каньйоні є одним з найдавніших в Україні. 2-2.1 мільярдів років – це верхня межа закінчення формування переважної більшості мінералів у Бука́х. На Приазовському мегаблоці Українського кристалічного щита аналогічний показник становить до 3 мільярдів років. Саме та частина України на поверхні є найдавнішою. 

Прояв сили Коріоліса

Ця сила виникає через обертання планети. Через неї океанічні течії у різних півкулях відхиляються у протилежні сторони, як і вітер в циклонах і антициклонах. В каньйоні можна помітити один із наслідків сили Коріоліса – закону Бера. Відповідно до нього річки у Північній півкулі, які течуть в меридіанному напрямку (з півночі на південь і навпаки) через постійне обертання планети сильніше підмивають правий берег. Завдяки цьому ліві береги будуть більш пологими, а праві – більш крутими. 

У Буцько́му каньйоні Гірський Тікич тече з північного заходу на південний схід. Лівий берег дійсно пологіший, а правий більш крутий. Більшість туристичних стежок також розташовуються на лівому березі. Безумовно на такі особливості впливають і геологічні фактори. Однак існування закономірності на малих річках завжди менш помітно. До прикладу, у Києві правий берег значно крутіший за лівий. 

Гірський Тікич – це не гори

Часто і багато помиляються, коли вважають, що назва річки Гірський Тікич зумовлена Буцьки́м каньйоном. Насправді річка вкрай рідко на своїй течії оголює кристалічні структури Українського щита. Лише в межах селища Буки́ ці структури помітні на такому значному відрізку. Практично по всій іншій довжині Тікич є типовою рівнинною річкою: земляні береги, повільна течія і ніяких гранітів.

Як це часто буває, назва Гірський Тікич значною мірою є випадковою. Усі документальні і картографічні свідчення з XVI століття свідчать, що річка називалася Угорським Тікичем. З XIX століття її помилково стали позначати як Гірський Тікич (“Горской Тикичъ”). Яким чином за часів козачини і Гетьманату водойма була пов’язана з Угорщиною чи угорцями – абсолютна таємниця.

Калькованість назви 

Букський каньйон – це помилка згідно з правилами української мови. Правильна форма – Буцьки́й каньйон. До того ж ніхто в окрузі не каже букський, букська, букське, букскький, а лише буцька́, буцьке́, буцьки́й. З поширенням інтернету значно більше людей побачили це місце і в мережі неймовірно поширилася калька з російської. 

Кінематографічність 

Тут знімали й досить багато чого: 

1. Кліп на пісню “The Kukushka” Злати Огнєвіч. З нею вона у 2011 році взяла участь в відбірковому конкурсі на “Євробачення”, де програла Мікі Ньютон. Після 2022 року цей кліп на ютуб-каналі співачки уже називається “Зозуля”. Варто похвалити команду зйомок, адже у свій час вони капітально прибрали будівлю старого млина нижча антонівського мосту. Більше деталей і фото зі зйомок можна побачити на сайті buky.at.ua тут і тут. 
2. Кліп на пісню “Будь зі мною” Ігоря Грохоцького. Про ці зйомки є окремий матеріал. 
3. Кліп на пісню “Забутий край” Delia. Відчувається, що бюджет на зйомки був більш ніж скромний, але тим не менше.
4. Фільм “Кладоіскатєлі”. Малобюджетний російський проєкт 2011 року про пошуки скарбу Степана Разіна (був такий у них очільник повстання). Фільм свого часу наробив галасу в селищі, адже переважна більшість сцен знімалася у Бука́х і на каньйоні. Нічого інтригуючого та особливо смішного у “Кладоіскатєлях” немає. Права на нього знаходяться у власності російської компанії, тому переглядом на Ютубі ви лише допомагаєте їм заробити пару рублів. 
5. Частина 2 Епізоду 20 сезону “Битви екстрасенсів“. Зйомки відбувалися у Серці каньйону і той екстрасенс, який схибить, випробує долю роуп-джампінгом. 
6. Епізод з випробуванням джур 2 серії серіалу “Козаки. Абсолютно брехлива історія“. Про ці зйомки на сайті є окремий матеріал. 
7. Реклама пива Десант. У певному роді олд скул. Сюжет простий як пиво – чоловіки сплавляються по річці, долаючи всі перешкоди. На кадрах можна помітити пляж Вир, урочище Лисакове і Серце каньйону. 
8. Серія “Вітальки” – “Похід з байдарками“. Невибагливий гумор знімали у кар’єрі та біля нього. 
9. 9 випуск 4 сезону шоу “Одруження наосліп“. Епізод знімали у Серці каньйону, де не лише головні герої, а й ведучі переходили по мотузці з одного берега на інший. Вакханалія телепродюсерів щодо метафоричності шлюбу. 
10. 8 випуск 2 сезону шоу “Топ-модель по-українськи“. Продюсери знову використали роуп-джампінг, але дійсно творчо. Ідея в тому, що учасники мали стрибати у Серці каньйону, а їх в цей час знімав фотограф з човна на воді. Потім фотосесія у польоті оцінювалася.
11. 9 випуск 2 сезону шоу “Зважені та щасливі“. Знову Серце каньйону, знову мотузки з берега на берег. Єдина різниця від “Одруження наосліп” – учасники шоу не переходили каньйон по мотузці, а пересувалися за допомогою тролею. 

Цей перелік не є вичерпним, адже вміщує лише ті зйомки, докази існування яких існують у вільному доступі в інтернеті. Якщо ще щось згадаєте – пишіть у коментарях, гіперпосилання на Ютуб завжди сприяють розширенню матеріалу.

Сплав

Він став надзвичайно рідкісним через обміління українських водойм, яке спричинене змінами клімату і безкінечністю полів агрорейху. Десь раз на 10-15 років трапляється, що Гірський Тікич стає таким же повноводним, яким він перестав бути в кінці 90-х та на початку 00-х років.

Під час виняткого повноводдя займатися сплавом можна від греблі і аж до мосту (біля танку) в центрі селища. Найекстремальніший відрізок – від греблі до пляжу Вир. Оцінити сміливців на байдарках можна на відео з Ютубу.

Скелелазіння

Прокладені траси починаються від закінчення урочища Лисакове і закінчуються Радіоном. Найбільш цікаво спостерігати за процесом у Серці каньйону на лівому березі майже відразу після ГЕС. Тут скелелази штурмують практично рівну вертикальну скелю і досягти фінішу вдається не всім. Вигода для “нескелелазів” у тому, що ця круча дуже помітна з правого берега, який є основним для всіх туристів, що приїжджають на пару годин. Оцінити скелелазіння у цій мальовничій точці можна на відео.

Найбільш ймовірно, що скелелазіння залишатиметься основним видом активного відпочинку на каньйоні. Скалам не потрібно багато води у річці, а насиченість трасами різної складності на відрізку річки в близько 500 метрів дозволяє попрактикуватися початківцям і відносно досвідченим скелелазам.

Роуп-джампінг

Один з найпопулярніших способів відпочинку, який після 2022 року заглох. До того в Серце каньйону на вихідні часто навідувалися професійні компанії зі спорядженням. Часто крім роуп-джампінгу також будували тролеї для спуску в Радіон. Поки що ця цікавинка недоступна, бо організатори вже не приїзжають, а на аматорському рівні такі розваги організовувати небезпечно. Будемо вірити у краще майбутнє.

Графиня Софія Станіславівна Потоцька 

Вона була донькою Софії Костянтинівни Потоцької, на честь якої побудували “Софіївку” в Умані. До речі, ця аристократка співчувала учасникам революційних організацій Російської імперії. В 1834 році вона певний час проживала у маєтку на межі Антонівського лісу в селі Антонівка, яке з 1958 року є частиною Букі́в. Зараз в цій будівлі знаходиться гуртожиток Буцько́го політехнічного ліцею. Від нього до каньйону через ліс близько 500 метрів. 

Брили з каньйону в “Софіївці” 

Про це стверджує Віктор Жадько у книзі “Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.”. Однозначних доказів він не наводить, проте кожен, хто бував у дендропарку сам бачив доволі гладенькі брили, які дійсно виглядають так, наче їх омивала довгий час вода. Достеменно відомо, що протягом 6 років спорудження “Софіївки” багато скель було сформовано штучно. Серед них могли бути і каміння з каньйону. 

Переможець у номінації “Найбезглуздіше порівняння України” 

У мережі надзвичайно популярно називати Буцьки́й каньйон “українською чи маленькою Швейцарією”. Одна справа, коли таке порівняння використовується для оренди житла – така самодіяльність має право на існування. Інша справа, коли на сайтах і в соцмережах постійно повторюють цю нісенітницю про Швейцарію.

Тут немає ні засніжених гір, ні озер, ні банкірів, ні годинникових майстерень, ні сироробень, ні шоколадних фабрик. Порядку, чистоти і масового поширення доларових мільйонерів тут теж немає. Хоча з благоустроєм справа раніше була ще гірша – зараз ви всі можете спостерігати прояви кращих часів у цьому аспекті.

Буки́ – найбільше єврейське містечко округи 

Зараз селище Буки́ знелюднюється, як і переважна більшість населених пунктів у сільській місцевості. Однак в XIX столітті ситуація була зовсім інша. Про статус цього населеного пункту свідчить його позначення – містечко. Станом на 2025 рік у селищі Буки́ з усіма прописаними не набереться і 2 тисяч осіб, а за результатами першого загального перепису Російської імперії в 1897 році в Антонівці (тепер частина Букі́в) проживало 1 837 осіб, з них 263 євреї, а в самих Бука́х 3 923 осіб, з них 2 298 євреїв. Отже для коректного порівняння з сьогоденням маємо сукупне населення в 5 760 осіб, з них 2 561 євреї – тобто, більше половини. 

Порівняємо цей показник (5 760 осіб – 2 561 євреїв) з населенням найближчих населених пунктів згідно з даними цього самого перепису:

• 5 553 осіб (630 євреїв) – село Маньківка;
• 3 244 осіб (66 євреїв) – село Кищенці;
• 3 000 осіб (117 євреїв) – село Чорна Кам’янка;
• 2 614 осіб (38 євреїв) – село Хижня;
• 2 589 осіб (704 євреїв) – містечко Іваньки;
• 2 544 осіб (350 євреїв) – село Вороне;
• 2 459 осіб (16 євреїв) – село Русалівка;
• 2 302 осіб (67 євреїв) – село Дзендзелівка;
• 1 948 осіб (55 євреїв) – село Ризине;
• 1 953 осіб (34 євреїв) – село Кривець;
• 1 710 осіб (33 євреїв) – село Багва;
• 1 395 осіб (25 євреїв) – село Червоний Кут;
• 1 385 осіб (35 євреїв) – село Харківка; 
• 1 345 осіб (52 євреїв) – село Кислин;
• 1 327 осіб (13 євреїв) – село Крачківка;
• 1 254 осіб (7 євреїв) – село Полковниче;
• 1 201 осіб (25 євреїв) – село Березівка;
• 1 100 осіб (16 євреїв) – село Попівка;
• 1 052 осіб (27 євреїв) – село Кути;
• 628 осіб (4 євреїв) – село Юрпіль;
• 593 осіб (16 євреїв) – село Тимошівка.

Така кількість євреїв легко пояснюється статусом містечка і особливостями сільського господарства. У Бука́х проводилися щотижневі ярмарки (у вівторок), а навколишні землі не є найбільш родючими в окрузі і їх відносно мало через значні розміри річкової долини і виходи каміння. Не всі євреї займалися торгівлею і ремеслами, але дуже небагато їх працювало в сільському господарстві, де значно переважали православні українці. 

Щодо цього доречно скористатися описом найважливіших населених пунктів європейської частини Російської імперії за 1885 року, де зазначено кількість підприємств. Зброю і одяг тут особливо не виробляли, а от муку, мед та інші харчові продукти – у великих кількостях. Доречно зупинитися на млинах у тих населених пунктах, де згідно перепису 1897 року проживало не менше ніж 2 000 осіб:

• Буки́ (з Антонівкою) – 9 водяних млини; 
• Маньківка – 2 водяних і 21 вітряних млини; 
• Кищенці – 1 водяний і 4 вітряних млини;
• Чорна Кам’янка – 4 водяних млини. 
• Хижня – 1 паровий і 1 вітряний млин;
• Вороне – 2 водяних млини;
• Русалівка – 1 водяний і 3 вітряних млини;
• Дзендзелівка – 2 вітряних млини.

Отже, з впевненістю можна сказати, що каньйон суттєво визначав особливості структури і кількості населення Букі́в 150 років тому. Це був найбільший в окрузі центр виробництва муки завдяки сприятливому рельєфу для будівництва водяних млинів. Така виробнича активність разом з ярмарками сприяла осілості саме тут євреїв. Друга світова війна суттєво змінила таку національну структуру. До цього часу в Бука́х є старе єврейське кладовище.